Буває, що люди після смерті продовжують жити. А безсмертні вони тому, що в них живе і не вмирає сам народ. Саме таким є слава і гордість нашого народу – Тарас Шевченко. Адже його творча спадщина – це не історія літератури, а перш за все, - моральні принципи, звернені до душі, до сумління. Ми з нетерпінням чекаємо знаменного дня –

9 березня, щоб ще раз віддати шану Батькові національного відродження.

У кожного  свій  Шевченко, бо всяк вибирає в його спадщині те, що йому найближче. Всяк бере у Шевченка стільки, скільки  здужа. А сам Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний  і нескінченний. Він росте і розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Шевченко – завжди попереду. До нього треба доростати усім життям!